На вихідні їздив в село. В суботу зранку з братом пішли на рибалку на місцевий став. Прийшли. Закинули снасті.
Рибалка розпочалася з невеличких карасів (десь на пів лодоні), яких ми випустили в сусідній став, який був недавно відремонтований місцевими рибалками і набирався води. Пустував він без води і риби більше десяти років.
Сидимо, скучаємо. НЕ клює. Погода щось крутилася. Лузаємо соняшникове насіння. Брат перебрався на інше місце в пошуках кльову. Згодом на новому місці брат зловив два карасі десь грам на 200. В мене тільки дрібний карась. Я з одною удочкою перебрався до брата, а іншу залишив на старому місці. З нового місця мені проглядався поплавок іншої удочки. Сидимо, розмовляємо, лузаємо насіння, не клює. І тут дивлюся мого поплавка немаю. Ще з насмішкою до брата кажу, що піду подивлюся до удочки, а то щоб її хтось не потягнув. Іду, не поспішаю. Підходячи ближче я побачив, що моя удочка злетіла з підставки і потихеньку пливе по воді. Підбігаю, хапаю удочку (встигла відплисти вже на пів метра) підсікаю, чую опір. Кричу до брата, щоб давав підсак, який я йому подарив на день народження і який ще не був в воді. Виважую коропчука. Риба на березі і підсак обкатано.
Дрібний карась і далі відправлявся на новосілля в новий став.
В неділю ми знову пішли на рибалку. На ставку ми розділилися. Брат залишився на вчорашньому місці, а я пішов на інший берег. Рибалка розпочалася з того що брат зловив зеркального коропчукадесь на пів кілограма. Якого брат разом з дрібними карасями відпустив до нового ставу.
Далі ловилися карасі на 200-300 грам. Брат умудрився витягнути два кілограмових коропчуки.
У мене ловився тільки карась. І щось в цей раз мене супроводжувала невдача (якась злюча бабка перейшла дорогу). То кормушку закинув на телефоні провода. То якась риба заплутала дві удучки до купи і зійшла з гачка. Після чого приходилось довго і нудно розпутувати і перев'язувати снасті.
Але результатом рибалки залишився задоволений.
