Виховані на Десні


 

Ранковим днем, коли ще спить природа,

Туманом сивим встелені луги…

Десна, нас зустрічає повноводна,

Даруючи весь простір навкруги.

Лоскотить течія у босі ноги,

Піском холодним теплою водой.

Закинув вудлище чекаєш допомоги,

Від впійманої рибки золотой.

Попросиш в неї крапельку здоров’я,

Веселих днів і довготи життя,

На мить вернути 10-20 років

Яким  на жаль не має вороття…

Ось тут у нас намет стояв зелений

І вся сім’я покинув рідний дім

Проводила весь тиждень той кумедний

Під сонцем, небом в солов’їний спів 

Пройшли роки: дитинство, вічна юність.

І не зібрати в купу вже рідню.

Низький уклін батькам за вашу чуйність

За струм Десни і вранішню зорю 

Кує зозуля в листі верболозу,

Оптимістично пророкує вік.

Несуться води з верховин до низу,

А з ними спогади про наш веселий рід.

 

 

                       

 

 

 

Комментировать
Очень-очень душевно! Прекрасный стих! 100+++++
Спасибо. Тронуло до глубины души.
Супер! Блог безумно понравился!
Глубоко...очень понравилось. Спасибо!
Душевно.Блог на 5+++++.
Дякую за палкі відгуки. Вітаю всіх рибалок зі світлим Святом! Усім здоровья і рибацької удачі!!
Замечательный блог!!!
Трогательно!!! Спасибо за близкие душе и сердцу слова: Пройшли роки: дитинство, вічна юність.І не зібрати в купу вже рідню. Низький уклін батькам за вашу чуйність. За струм Десни і вранішню зорю
Підтримаю колег - блог на 5+++++!!!
Десна – любимая и самая красивая!!! Зачарована! Побольше бы таких блогов.
дуже гарно, земляк!!!
Комментировать
Надоела реклама?
Поддержите DIRTY — активируйте Ваш золотой аккаунт!