Ось закінчились проливні дощі і настала та пора, коли можна взяти пару спінінгів і посидіти біля ставочка і почекати плавної потяжки карасика, а може навіть і коропця. Але про усе по порядку.
В п’ятницю 04.06 поступила заявочка на поїздку в село допомогти батькам з ремонтом деяких будівель та й прийшла пора обробляти город. Сказано - зроблено. По приїзду мене зустріла моя молодша донька і зразу ж повела на "плантацію" хвалитися досягненнями, а саме розміром клубнічки
Потім прийнялись за будівництво, якщо ремонт можна так назвати. Батько весь в роботі і навіть не замітив коли його сфотографував.
Потім взялися за город. Який же він гарний в цю пору року… Якби дружина з дітьми так не полюбляла море, то влітку я би проводив свою відпустку тільки в селі, де й відпочивав кожне літо свого дитинства…
Доньки теж хочуть допомагати
І ось він – ранок наступного дня!!! Звичайно спати в такий погожий день неможливо і в 04-30 я вже на водоймі. Снасті закинуті, жаби квакають, пташки співають, сонечко підіймається, а головне мобільні телефони відключені – нірвана!!! Аж раптом цю гармонію розриває довгоочікуваний дзвін дзвіночка. В голові промайнула думка – карасик, але по натяжці я зрозумів – короп. Не встиг я перевести подих, та й руки ще не перестали труситися від виважування першого коропця, як інший спінінг захотів скупатися… Кльов продовжувався хвилин 40, а може і більше, в такі моменти за часом не спостерігаєш.
Вдома пройшла фото сесія (мобільним телефоном). Коропчики заважили 2200, 2300, та 2400, найбільший карасик – 800 грам.
Ось такі чудові вихідні в селі!!!
PS. Коли приїхав до Хмельницького, то вирішили з Басюком (bass__) потренуватися по мікроджигу, але короп і там мене знайшов
.
