Ліси у вогні
Сьогодні, коли триває війна, дуже важко вести публічні дискусії про екологічні наслідки, які вона приносить країні. Щоденні повідомлення про загиблих військових та мирних жителів, звісно, виглядають питанням №1 сьогоднішнього дня, а довгострокові екологічні наслідки – питанням, яке можна відкласти в дальню шухляду.
Проте, достатньо уявити майбутнє бодай на день далі ніж реальне завершення бойових дій – як стане зрозумілим невтішний прогноз.
Адже екологічна складова розтягне слід війни на довгі десятиліття.
Група дослідників Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" розпочала вивчати такі наслідки, не очікуючи завершення війни.
Особисто мені, як учаснику цього дослідження, прикро визнавати, що паралельно з нами не працює багато інших наукових і експертних груп. Справляється враження, що всі відкладають екологічну складову до мирного неба. Так роблять президент, міністри й волонтери.
Проте екологічні загрози мають інші властивості аніж снаряди й міни.
З кожним наступним днем війни, масштаби екологічних наслідків стають усе більше, а їхнє попередження чи ліквідація – усе важче уявною. Найкращий приклад – затоплення шахт, які не можливо відновити після заповнення водою. Більшість шахт у зоні АТО перебувають на різних етапах затоплення.
Чи буде сенс думати про них, коли шахтні вони піднімуться до земної поверхні?
Нещодавно керівництво лісової галузі оприлюднило заяву про те, що пожежі, спричинені війною, нанесли державі збитки понад як на 160 мільйонів гривень, і що згоріло понад 13 тисяч гектарів лісів. Минуло більше як півроку відтоді, коли свої, значно більші цифри, озвучували ми. Чому лісники не визнають реальних масштабів збитків, ми не розуміємо. Проте все це – гарний привід почати цикл розмов про війну й довкілля із цієї теми – з лісів і заповідників.
 |
| Національний природний парк "Святі гори" після обстрілів. Фото Віктора Стороженка |
Більшість людей, у які живуть в Україні, але ніколи не були на Донбасі, вважають, що це є край "труб та териконів", подібний до толкієнського Мордору. Проте насправді, це регіон, у якому природи значно більше ніж, наприклад, на Львівщині та Київщині. І безкінечно прикро, що так багато українців сьогодні їдуть на Донеччину й Луганщину за таких обставин, коли говорити про туристичну привабливість тамтешніх ландшафтів дійсно не доцільно. Хоча й не таємниця – багато бійців публікують у соцмережах фото степових краєвидів Донбасу.
Отож, повертаючись до теми нашої розмови…
Зона АТО повністю знаходиться в межах степової кліматичної зони. Для життя людей це означає не лише ранню весну й малосніжну зиму, а й жорстке спекотне літо й потужні сухі вітри протягом значної частини теплого сезону.
Сьогодні Донбас – найбільш заселений регіон на всю степову зон євразійського континенту. Більшість людей, що живуть тут – заселені з інших регіонів або й самі приїхали в пошуках роботи в недалекому минулому. Багато хто досі пам'ятає заселення.
Тож мова про те, що жителі Донбасу – не степові народи. І життя в суворих кліматичних умовах для них не менш складне, ніж для поліщука, гуцула або надніпрянця.
Щоб знизити ефект суворого клімату, у степовій зоні в минулому були посаджені досить масштабні ліси. На карті їх легко побачити, наприклад, навколо Луганська та Щастя. Великі лісові масиви пом'якшують клімат – роблять повітря вологішим, а вітри – повільніше.
Проте в суворому кліматі сосновим лісам зростати досить важко. Тим більше тепер, коли активно відбуваються глобальні зміни клімату. У результаті констатуємо – соснові ліси степової зони України найбільш пожежнонебезпечна категорія лісів у нашій державі. Жоден інший ліс не горить у нас краще ніж цей.
Не дивно, що події АТО передусім проявились для довкілля саме в цьому напрямку.
Разом із Міжнародною благодійною організацією "Екологія-Право-Людина" (ЕПЛ) мипровели дослідження з використанням даних, визначених за матеріалами дистанційного зондування землі МODIS (NASA). Воно охопило всі випадки загорянь природної рослинності та населених пунктів у період із червня по вересень 2014 року – тоді, коли відбулась найбільша кількість пожеж.
Більшість зафіксованих супутником загорянь відбулись в період з 26 липня по 6 вересня на території лісів, лісосмуг і степів. Виявлені також і окремі дати, коли пожеж спалахувало особливо багато. Такими, наприклад, є 26 та 31 липня, 15 та 25 серпня, а також 5 вересня. У деякі дні відбувалось до 200 пожеж на добу.
Розташування загорянь на карті дозволяє зробити висновок, що такі "піки" приурочені до днів активних бойових дій, та обстрілів сил АТО артилерією.
Усього за названий період удалось ідентифікувати близько 3.000 пожеж, що значно більше ніж у попередні роки.
 |
Дослідження ЕПЛ також показало, що більшість загорянь у східних областях України відбулись саме в зоні АТО. Інтенсивність пожеж на територіях, Луганської й Донецької областей, що не входять у зону АТО, не відрізняється від середніх для даного регіону показників.
Причиною збільшення кількості пожеж у зоні АТО є збіг кількох факторів:
– посушливий сезон, що традиційно супроводжується в регіоні збільшенням кількості загоряння сухої рослинності;
– неможливість гасіння пожеж (розкрадена пожежна техніка, ліси й степи заміновані, постійно тривають обстріли);
– велика кількість загорянь від вибухів;
– а також умисні підпали в тактичних цілях.
Завдяки можливостям опрацювання космічних знімків, ми з'ясували приблизну площу пожеж.
 |
Отримані нами результати є математичною моделлю, а не точними обрисами кожної з пожеж, але вони з великою вірогідністю ілюструють кількісні показники пожеж і показують, які саме ландшафти вразив вогонь.
Ми підрахували площу територій, що сумарно була охоплена вогнем у зоні АТО протягом червня-вересня 2014 року. Загальна площа таких територій становить 297.006 гектарів, тобто17% від усієї площі лісів, степів і полів зони АТО.
Зокрема, установлено, що вогнем пошкоджено 39.745,59 гектарів лісів, що становить 17,3% від площі лісів в межах зони АТО та 13,38% від загальної площі згарищ; 110.215,8 гектарів степів, або 23,7% від площі степів зони АТО і 37,1% згарищ; 147.044,56 га орних земель, що становить 14,08% орних земель і 49,5% згарищ.
Загалом, природні й напівприродні території навпіл ділять площу згарищ.
Особливої уваги заслуговують масштаби пошкодження лісів, які, на відміну від згоряння полів або степу, тягнуть чималі економічні збитки. Після вогню степ лишається степом, поле – полем. А от ліс уже лісом не буде.
У нинішніх умовах, створення нових лісів у цій зоні вкрай ускладнене. Більше половини молодих насаджень гине ще в перший рік свого життя. Це значить, що втрата лісів внаслідок пожеж у межах зони АТО практично гарантовано свідчить про неможливість відновити ці ліси в майбутньому.
Однією із задач нашого дослідження є обрахунок збитків, нанесених довкіллю війною. Саме тому відстежувати всі факти слід відразу, а не колись "потім", коли вже важко буде будь-що обрахувати.
Перше, що вдалось обрахувати – збитки, що їх нанесено пожежами в лісах, які входять у склад заповідних територій – національного парку "Святі гори" та регіонального ландшафтного парку "Донецький кряж". Про долю заповідних територій у зоні АТО ми поговоримо в наступній статті.
Проте, повертаючись до лісів… Будь-який користувач інтернету має можливість переглянути космічні знімки зони АТО за різні періоди. Рік тому бачимо ліс – і ось замість нього виблискує чорне згарище.
 |
Озвучити зараз суму збитків, нанесених державі знищенням територій природно-заповідного фонду, досить важко. Ми спробували оцінити порядок цифр.
Відповідно до постанови кабміну від 24 липня 2013 року №541 затверджена такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд.
Згідно із цією постановою можна оцінити лише деякі збитки, а саме – пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту, знищення або пошкодження лісових культур, природного підросту та самосіву, сіянців і саджанців і які зростають на заповідних територіях. Приблизна сума збитків, нанесених лише названим заповідним територіям внаслідок згоряння лісів, становить 13.890.700.000 гривень.
Крім того, користуючись режимом окупації, відсутності контролюючих органів, різні особи розпочали використання природних ресурсів в об'єктах ПЗФ. Чимало де навколо зони АТО ведуться масові рубки лісу – звісно, це не говорячи вже про те, що відбувається в самій зоні АТО.
З іншого боку, лишається незрозумілим, чому лісова галузь занижує масштаби нанесених лісам збитків, а не завищує…
Олексій Василюк, спеціально для УП.Життя
Заповідники в зоні АТО
Більшість перших українських заповідників, започаткованих ще на зорі 20 століття, відбулись саме тут, в степах українського Сходу – Хомутовський степ, Кам'яні могили, Стільцівський степ... А створити національний парк у Святих горах інтелігенція пропонувала ще у 1917-му, за 67 років до створення першого національного парку України.
Традиційно інтерес природоохоронців, від 1917 року і до сьогоднішнього дня, виділяв охороні степів якусь особливу роль – адже саме цей ландшафт в Україні найбільше постраждав від діяльності людини. Всі книги про охорону природи, що їх було видано до 1932 року, обов'язково говорять про те, що саме завдяки степу формувався український народ. Майже всі автори таких книг не пережили 30-ті.
Проте степ страждає і досі. Сьогодні тут, втретє за століття, триває руйнівна війна.
В цій статті ми спробуємо зрозуміти, що сталось із заповідниками та іншими природоохоронними територіями в зоні АТО, деякі з яких до цього існували ще з початку 20 століття.
Загалом на Донеччині і Луганщині створено 305 об'єктів природно-заповідного фонду. Більше половини таких об'єктів Луганщини, і близько третини заповідників Донецької області – знаходиться зараз або тимчасово знаходилось у зоні бойових дій АТО. Зокрема, це всі наявні в регіоні природні заповідники – Луганський та Український степовий, і всі національні природні парки – Святі гори і Меотида.
Шукаючи в інтернеті інформацію про наслідки війни для заповідних територій, знаходимо лише згадку про те, що оранжереї Донецького ботанічного саду можуть не пережити зиму без опалення, та повідомлення у "сводках Новороссії", що "нацисти знищили заповідник "Донецький Кряж", який насправді згорів внаслідок обстрілів сил АТО з території Росії.
Дослідження міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" щодо наслідків війни в зоні АТО, про яке розповідалось у попередній статті, також включає і вивчення наслідків війни для заповідних територій.
 |
| Заповідні території, що постраждали під час війни |
Після нашої експедиції до пошкоджених заповідних територій, ми створили карту заповідних територій, пошкоджених війною, та розпочали збір інформації про кожен з них.
Впливи розділились на кілька груп – від найочевидніших до досить неочікуваних.
 |
| Заповідник "Крейдяна Флора", фото Сергія Лиманського |
Доля заповідних земель
Нами виявлено не менш ніж 33 території об'єктів природно-заповідного фонду, що зазнали негативного впливу в результаті бойових дій.
Головним фактором пошкодження більшості заповідних територій є пожежі, про які ми говорили у минулій статті. Викликаний обстрілами та підпалами, вогонь легко поширився по багатьох як лісових, так і степових заповідних територіях.
Вогнем пошкоджені:
– відділення Луганського природного заповідника "Провальський степ" та "Трьохізбеніський степ";
– регіональні ландшафтні парки "Донецький Кряж" та "Зуївський";
– національний парк "Святі гори";
– заказники "Альошкін бугор", "Балка Плоська", "Білоріченський", "Волнухинський", "Еремусовий схил", "Знам'янський яр", "Нагольний Кряж", "Нагольчанський", "Новозванівський", "Обушок", "Піщаний", "Урочище Мурзине", "Балка Скелева".
Особливо прикро визнати, що регіональний ландшафтний парк "Донецький кряж" згорів повністю на площі понад 3 тисячі гектарів.
 |
| Наслідки обстрілів в НПП "Святі гори", фото Д.Ширяєва |
Наступним фактором пошкодження заповідних територій є обстріли та вибухи снарядів, що суттєво пошкоджують ландшафт, знищують рослинність і фауну. Місця обстрілів легко визначити на оновлених космознімках в Google.
 |
|
Воронки в заповіднику "Крейдяна Флора", фото з архіву Сергія Лиманського |
Пошкодження територій обстрілами виявлено в НПП "Святі гори", відділеннях Українського степового заповідника "Кальміуське" та "Крейдяна флора", регіональних ландшафтних парках (РЛП) "Донецький кряж" та "Слав'янський курорт", заказниках "Луганський", "Пристенське", "Крейдяне", "Білогорівський", "Перевальський".
Більш несподіваним для нас стало відкриття щодо будівництва фортифікаційних споруд на територіях заповідних об'єктів. Так, під час будівництва бліндажів, траншей і критих окопів в нацпарку "Святі гори", було вирубано велику кількість лісу.
 |
| Окопи в НПП "Святі гори", фото Д.Ширяєва |
Фортифікації також були збудовані бойовиками на крейдяних кручах у заповіднику "Крейдяна флора" та в регіональному ландшафтному парку "Краматорський", які сьогодні знаходяться на звільненій території.
 |
| Окопи в заповіднику. Фото С.Лиманський |
Користуючись відсутністю будь-якого контролю з боку держави, розпочалось неконтрольоване використання природних ресурсів заповідних територій населенням, в тому числі захоплення земельних територій і проведення полювань.
Подібна діяльність виявлена в межах РЛП "Краматорський", де на площі 100 гектарів невстановленими особами без спеціального дозволу на використання природних ресурсів і за відсутності відповідного рішення органів виконавчої влади проведено сільськогосподарські роботи, в результаті чого державі завдано збитків на суму майже один мільйон гривень.
У РЛП "Ізюмська лука" встановлені мисливські вишки та ведеться масовий лісоповал, як і в сусідньому НПП "Святі гори". На питання активістів: "Що відбувається? Хто ці люди?" – у лісорубів відповідь одна: "Це на потреби АТО". З цими словами вантажівки з деревиною зазвичай зникають у невідомому напрямку.
Доля установ природно-заповідного фонду
Першою звісткою про долю установ ПЗФ в зоні АТО стало повідомлення про те, що адміністрацію Луганського природного заповідника, яка знаходилась в смт. Станиця-Луганська, було повністю знищено групою бойовиків ще на початку конфлікту, задовго до руйнування всього населеного пункту артилерійськими обстрілами.
Загалом Луганський природний заповідник має чотири відділення, які розкидані по території області. Три з них потрапляють в зону воєнних дій. Наразі адміністрація заповідника, що відповідає за роботу всіх відділень, – зруйнована, дирекція та значна частина співробітників евакуйована. При цьому практично все майно заповідника ще в перші місяці збройного конфлікту "пішло на потреби АТО".
Заповідник на невизначений термін призупинив свою роботу, як установа.
Кількома місяцями потому бойовики ДНР захопили адміністрацію Українського степового заповідника на Донеччині.
В окупації у Новоазовську знаходиться адміністрація національного парку "Меотида", захоплено контору відділення Луганського заповідника "Провальський степ".
У регіональних ландшафтних парках "Донецький кряж", "Зуївський" і "Клебан Бик" адміністрації просто перестали функціонувати в умовах самопроголошеної ДНР. Втрачено персонал, напрацювання, документацію та архіви заповідних установ за всі роки їх роботи.
Особливо прикро спілкуватись із працівниками заповідників, які не змогли виїхати з ДНР та ЛНР. На їхніх очах руйнується справа не тільки всього їхнього життя, а й життів багатьох попередників, які з початку 20 століття боролись за збереження цих територій.
Заповідник "Кам'яні могили".
Олексій Василюк, спеціально для УП.Життя
Екологи рахують збитки від обстрілів
Війна, що розгорнулася на сході України, має катастрофічні наслідки й для місцевого населення, і для довкілля.
Розриви снарядів, що відбуваються на території зони АТО із вражаючою частотою, залишають після себе не тільки мертві тіла, а й понівечену, перериту землю, отруєну безліччю хімічних речовин та засмічену уламками металу.
Хімічний слід, у не меншій мірі ніж руйнування, спричинені обстрілами, розтягне наслідки війни на десятиліття.
На місці розриву снаряду утворюється воронка або вирва –виїмка в ґрунті породі, утворена дією вибуху. У деяких місцях на сході України густота воронок така, що її легко роздивитись на космічних знімках.
Одним із таких, усіяних воронками місць, є частина Амвросіївського та Шахтарського районів Донецької області, а саме сумнозвісна Савур-Могила та її околиці. Неподалік знаходиться й об'єкт природно-заповідного фонду – регіональний ландшафтний парк "Донецький кряж",який був повністю знищений війною через спричинені обстрілами пожежі.
 |
| Місця обстрілів біля селища Степанівка |
Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина", ЕПЛ, за допомогою супутникових знімків, провела дослідження даної території.
Загальнодоступні космічні знімки дозволяють розрізнити розмір та форму воронок, який, у свою чергу, дозволяє визначити тип боєприпасу, розрив якого призвів до утворення воронки.
Знаючи таку інформацію, можна оцінити масштаби руйнувань ґрунтового покрову й підрахувати збитки, що їх нанесено державі.
Екологам удалося ідентифікувати чотири типи воронок залежно від діаметру, які були утворені від розривів снарядів чотирьох різних калібрів, а також підрахувати їх кількість. Калібр боєприпаси, у свою чергу, дає інформацію про його базовий хімічний склад та інші характеристики.
Виявилося, що навколо Савур-Могили в результаті розривів снарядів утворилося 15.505 воронок, які зробили непридатною для використання територію розміром 225 квадратних кілометрів.
На космічному знімку, наведеному нижче, продемонстровані 4 типи проаналізованих воронок.
 |
| Воронки чотирьох типів, за калібром |
Білим кольором позначені воронки від снарядів калібру 220 мм (діаметр воронки близько 7 м), червоним – 152 мм (4-6 м), жовтим – 120 мм (2,5-3,5 м), синім – 82 мм (близько 1 м).
Обстріли були здійснені з таких видів зброї:
82 мм – міномети з 82-мм осколковими та осколково-фугасними мінами (синій);
120 мм – установки "Град", польові та самохідні гаубиці (жовтий);
152 мм – міномети з 152-мм снарядами, буксовані гармати та гаубиці, самохідні гаубиці(червоний);
220 мм – реактивна система залпового вогню "Ураган" (білий).
У місцях великої щільності воронок змішані ґрунт, підстилаюча порода, а також безліч уламків чавуну. Ідентифікувати точну кількість воронок у таких місцях, як, на приклад, сам схил Савур-Могили, не є можливим. Окрім цього в довкілля потрапляють тонни токсичних речовин, що утворюються під час детонації та отруюють ґрунт і атмосферу.
Наразі відомо, що не менше ніж 392 тонни металевих уламків снарядів розсіяні на цій території, що робить її непридатною для сільськогосподарського використання. Більше того, у довкілля потрапили продукти окиснення від мінімум 58 тонн вибухових речовин, представлених здебільшого амотолом та гексогеном, а також 70 тонн оксиду алюмінію.
Під час детонації амотолу та гексогену утворюється низка хімічних сполук – чадний газ (CO), вуглекислий газ (CO2),водяна пара (H2O), бурий газ (NO), закис азоту (N2O), діоксид азоту (NO2), формальдегід (CH2О), пари ціаністої кислоти (HCN), азот (N2), а також велика кількість ідентифікованої та неідентифікованої токсичної органіки; окислюються навколишні ґрунти, деревина, дернина, конструкції.
Варто також сказати, що воронки – це тільки видима частина розривів снарядів. Адже димові, запалювальні та встановлені на осколкову дію снаряди не залишають воронок, але викиди від них існують, порахувати навіть приблизну кількість яких неможливо.
Окрім цього, металеві уламки, що потрапляють у довкілля, також не є безпечними та абсолютно інертними. Чавун із домішками сталі є найбільш поширеним матеріалом для виробництва оболонки боєприпасів та містить у своєму складі не тільки стандартні залізо й вуглець, а й сірку та мідь, яких сумарно в довкілля потрапило близько 10 тонн.
Артилерійські снаряди дають кількість уламків масою від 1 граму: калібру 120 мм – 1600-2350, та 152 мм – 2700-3500 відповідно. Чим дрібніші уламки, тим більше співвідношення площі їх поверхні до маси.
Таким чином, вищезазначені хімічні елементи з поверхні уламків будуть окислюватися, надходити до кругообігу речовин навколишнього середовища та включатися до трофічних ланцюгів. Якщо один снаряд 122 мм утворює від 1600 до 2350 уламків, то 2775 таких снарядів, налічених для цього калібру, спричинять утворення від 4,44 до 6,5 мільйонів уламків – і це тільки снаряди установки "Град".
Тобто, хімічні речовини, що потрапили в ґрунт, є дуже розпорошеними. Це сприятиме їх швидкому потраплянню в ґрунтові, а звідти й у поверхневі води. Наслідки такої міграції можуть спричинити порушення у функціонуванні живих організмів – оскільки мідь є важким металом, окремі сполуки якого можуть бути досить токсичними.
Для того щоб мати уяву про кількість та щільність воронок досліджуваної території, наведемо два супутникові знімки, на яких зображено всі 15.505 воронок, що вдалося ідентифікувати на супутникових знімках частини Шахтарського та Авмросіївського районів.
На першому супутниковому знімку зображено всі нанесені воронки, а на другому –частина попереднього знімку (білий контур) у збільшеному вигляді. Воронки від снарядів калібру 82 мм позначені синім кольором, 120 мм – жовтим, 150 мм – червоним, а 220 мм – білимкольором.
 |
| Воронки, ідентифіковані навколо Савур-Могили |
 |
| Частина воронок у збільшенні (меморіальний комплекс "Савур-Могила" – внизу ліворуч) |
Воронки такої густоти практично повністю знищують ґрунтовий покрив та роблять його непридатним для використання. Усі сучасні фугасні й осколково-фугасні снаряди викидають у середньому на 1 кілограм вибухової речовини 1,2-1,5 кубометрів ґрунту.
Тобто, використані біля Савур-Могили снаряди, за підрахунками, вивернули близько 100 тисяч кубометрів ґрунту. Цього достатньо для навантаження понад 10 тисяч вантажних машин типу "Камаз"-самоскид!
Якщо в перспективі здійснювати рекультивацію даної території, то елементарно це вимагатиме хоча б розрівнювання поверхні – тобто, закопування назад такої кількості ґрунту, уже не говорячи про очищення від хімічних речовин та уламків металевої оболонки снарядів.
Варто також зазначити, що для вибухових снарядів є нормою випадки, коли детонація не відбувається в 3% снарядів: вони залишаються нерозірваним. Це означає, якщо 15.505 воронок це лише 97%, – то в ґрунті на різній глибині залишаються ще приблизно 480 снарядів, що очікують свого часу.
Отже, рекультивація буде не тільки довготривалим процесом, а й надзвичайно небезпечним.
Важливо відмітити й інше: окремі типи боєприпасів вибухають на різній висоті в повітрі, а отже – воронок не утворюють. Відтак, розрахунки, що їх зроблено нами – лише мінімальні показники, які можна достовірно порахувати.
Екологам ЕПЛ також вдалося підрахувати, що внаслідок пошкодження ґрунтового покриву тільки однієї Савур-Могили було нанесено збитків державі на суму понад 9 мільйонів гривень. Якщо екстраполювати це за межі меморіального комплексу, обсяг збитків сягатиме мільярдів.
Масштаби руйнувань на цій невеликій території вражають. Десятки тонн хімічних речовин та металевих уламків зробили непридатними 225 квадратних кілометрів території земель сільськогосподарського призначення, а частина воронок взагалі знищила природну цінність регіонального ландшафтного парку "Донецький кряж".
Для природного відновлення земельних ресурсів від забруднення необхідно сотні років, а проведення рекультивації забруднених та порушених земель можливе лише в мирних умовах.
ЕПЛ має надію, що такі умови з'являться в найближчій перспективі.
Катерина Норенко, еколог МБО "Екологія-Право-Людина", спеціально для УП.Життя
