Основні положення Закону «Про аквакультуру» коментує голова Маловисківської районної організації Союзу юристів України Василь Назаренко.
– Як відомо, Закон України «Про аквакультуру» набрав чинності. Також ним внесені зміни до Водного кодексу України. Які саме?
– Законодавчі акти змінили підхід до самої процедури надання водних об’єктів у користування на умовах оренди, а також любительської ловлі риби. Зокрема, згідно з вказаними законодавчими актами, підприємці, які орендують ставки, зобов’язані передбачити місця для забезпечення права громадян на загальне водокористування, а саме – на безоплатне купання, плавання на човнах, а також безоплатне любительське риболовство.
– А якщо вони цього не забезпечать?
– Заборона ж вільного доступу до ставків є підставою для розірвання договору оренди! Адже відповідно до Правил любительського спортивного рибальства, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України, риболови-любителі мають право на безоплатний вилов риби вудочками і спінінгами не більше ніж на п’ять гачків на будь-яких ставках і водних об’єктах України, незалежно від їх цільового призначення чи підпорядкування будь-яким господарюючим суб’єктам у будь-яку пору року. Заборонено ловити рибу в період нересту на ставках і річках лише з 1 квітня і до 21 травня, а на водосховищах – з 1 квітня і до 10 червня.
– Тобто, в інші терміни – приходь і лови?
– Так. Любительська ловля риби здійснюється безкоштовно і не потребує будь-яких дозволів. При цьому рибалка-любитель має право зловити не більше трьох кілограмів риби, і, разом із тим, має право на вилов тільки лише «аборигенних» видів риби, до яких належать ті, що розмножуються природним шляхом: карась, плітка, окунь, щука, тощо.
– А якщо ця вимога порушується?
– Виловлені рибалкою-любителем короп, товстолоб чи білий амур, яких розводить орендатор ставка, повинні бути випущені до водойми. Риболовам-любителям не дозволено вилов риби та інших водних живих ресурсів, занесених до «Червоної книги» України.
– А звідки рибалка-любитель знає, які риби хто розводить і вирощує?
– По-перше, Законом дозволяється орендування ставків тільки для розведення, відгодівлі, вилову і реалізації окремих видів риб, зокрема коропа, товстолоба і білого амура. А на вимогу рибалки-любителя орендатор зобов’язаний пред’явити йому акт зариблення орендованого ставка державного стандарту, в якому вказуються час його зариблення і яким видом риб.
– А орендар може виловлювати ту рибу, яку не вирощує? Скажімо, карася?
– Орендар не має права вилову аборигенних риб, зокрема карася, плітки, окуня, щуки тощо в орендованій ним водоймі. Більше того – після попадання в сітку цих видів риб такий вилов підлягає обов’язковому поверненню до водойми.
– Отже, орендар не має права заборонити любительське рибальство на ставку чи водоймі?
– Так. Також не дозволяється стягувати плату з рибалок-любителів, оскільки такі дії кваліфікуються чинним законодавством як здирництво, що підпадає під дію Кримінального кодексу України. Але рибалка-любитель зобов'язаний підтримувати належний стан водойми – не залишати на березі у воді чи на льоду сміття та інші відходи. Також він зобов’язаний не допускати пошкодження щитів, аншлагів та інших знаків, встановлених на водоймах та на їх берегах, не застосовувати для рибної ловлі заборонені Правилами рибальства снасті та знаряддя, не мити транспортний засіб у рибогосподарських водоймах або в прибережних смугах, не перебувати на водоймі чи біля неї з вибуховими чи отруйними речовинами.
– Норми закону зрозумілі. Але в реальності часто виникають суперечності. Куди можна звертатися, аби захистити свої права, якщо орендар нехтує вимогами і не дозволяє вудити рибу?
– Скарги на орендаря можуть подаватись орендодавцю, сільраді чи райдержадміністрації, в органи прокуратури, а також в обласне державне Управління охорони і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства. Але, сподіваюся, на місцях цілком спроможні розібратися і порозумітися і без втручання ззовні. Врешті-решт, довкілля – це наше спільне багатство і дбати про нього маємо разом.