Під враженнями від чергового запису блогу Кльового про Збруч вирішив поділитися своїми враженнями про відкриття сезону по відкритій воді 2010. При підготовці колегіально було вирішено відкривати сезон хижаком. Хоча дуже і дуже була велика спокуса запастися мотильом і опаришем й "відкриватися" плотвою з верховодкою. Благо вона зараз "в ударі". Але вирішили поїздку на білу відкласти до наступного тижня. Отже хижак. Отже, однозначно Збруч! Спочатку вирішили податися на перекати з надією на зустріч з його величністю Кленем. По приїзду нас чекала не надто приємна картина. Вода піднялася настільки, що перекати майже зрівнялися з основною однаково швидкою і бурхливою течією. Але ж почин треба робити.
Раніше під цією кладочкою ховався дуже перспективний кленьовий перекат. Тепер річка перетворилася у суцільний перспективний перекат.
Все було б прекрасно, якби не нагадування, що серед нас не всі люди - люди, а свині. Добре, що хоч сіток не видно було. І електриків ніби не повинно було бути за таких умов. Хоча хто цих потвор знає?..
Безуспішно прочесавши силіконом, блешнями та воблерами декілька кілометрів вирішили переїхати в інше місце. Хоча без улову ми це місце не покинули. Самим останнім в машину сідав я. Аж раптом біля самого берега побачив раптово вспливший щучий хвіст. Всі вискочили з машини, а мій знайомий почав тихенько підкрадатися до щупака. Такого трофею думаю ні в кого з читаючих не траплялося. Ні не в тому річ, що щука була зловлена руками. Думаю таке траплялося в багатьох. Але щуку насправді зловив не риболов. Її зловила... жаба!!! Коли щуку витягнули з води, в неї на голові приліпившись сиділа велика жаба, що міцно охопила лапами щучу голову. Одна передня лапа закривали щуці око, а інша була далеко в зябрах. Через що, можливо, щука і впала в ступор, перетворившись із мисливця у здобич. Такого курйозу я ще ні від кого не чув. Мабуть щука атакувавши жабу промахнулася і зеленій вдалося застосувати заборонений прийом та нейтралізувати загрозу. Щоправда напевне недовго їй ще залишалося... Якби не людина у чоботях. Від побаченого я навіть забув про фотоапарат. А шкода.
Далі ми переїхал нижче по течії, майже до устя річки. До речі село носить одноіменну назву з річкою - Збруч. Тут нас зустріли не менш чудові краєвиди і вже повноводна глибока річка. І не дивно, за 3 кілометри поважно несе свої води красень Дністер.
Шикарний перекат мовчав сьогодні також.
Химерна краса.
Це місце восени порадувало не одним гарним шереспером, окунем і судаком. Але сьогодні воно відпочивало.
На зворотній дорозі вирішили зупинитися і пошукати щастя на самому Дністрі. Все-одно ж дорога пролягала вздовж його берега. Скажу наперед, уловом він нас також не порадував але порадував дечим цікавішим. По-перше, біля великого мосту, що сполучає дві області, спокійнісінько себе почували ось ці красені.
По-друге, весь берег закиданий ось такими фентезійними скульптурами:
І, на сам кінець, атракціон "5 хвилин страху". Ну може не зовсім страху, але трішки моторошно стає коли над тобою 20-30-ти тонна фура проїзджає.
Всіх із наступившою справжньою весною та відкриттям сезону!
