Під древніми мурами

Блог за мотивами відомого кінокласика


Картина перша. Комічна

...Кака така любовь?

Мне вон воздуха не хватат,

а в груди так и жжет так и жжет... 

Передсвяткової суботи вранці надумав вийти потренуватися у техніці закиду приманок на воду перед офіційним відкриттям сезону по хижаку. Оскільки спочатку все спланував, а потім згадав, що на 12 годину ще потрібно йти на роботу, вирішив обмежитися можливостями околиць нашого міста, а саме річки Смотрич, яка несе свої води глибоким каньйоном навколо древнього міста Кам'янця-Подільського.

Оскільки дані розвідки красномовно свідчили, що "риби тутечки нема", тому вирішив більше поспатки і менше порибалити... О сьомій ранку я вже виходив із дверей маршрутки на зупинці "Вірменська площа" навпроти Тринітарського костелу XVIII ст.

Пройшов декілька десятків кроків вниз по мощеній гладкій бруківц, і перед очима відкривається вид на окрасу міста - Стару Фортецю. Саме її романтичні загадки та таємниці були оспівані відомим письменником, уродженим кам'янчанином, Володимиром Бєляєвим у одноіменній повісті-трилогії.

А ось тут внизу я планував якраз розпочати свій суботній вояж.

Далі мені слід було спускатися сходами, що притиснулися до величних стін так званого в народі Турецького мосту.

Хоча міст цей є найбільшим місцем суперечок та протиріч. Справа в тому, що перша документальна згадка про Замковий міст, а саме така його правильна назва, відноситься до 1494 року. Однак археологічні дослідження відомих археологів та реставраторів Ольги та Євгенії Пламеницьких вказує на те, що міст існував ще на початку першого тисячоліття нашої ери за часів володарювання римського імператора Траяна.

Місцеві історики Іон Винокур та Микола Петров у своїх працях зазначали, що «Не викликає заперечень, що міст існував у ХІV-ХV століттях, оскільки функціонування міста і замку без нього було би неможливим. Однак писемних свідчень про міст тих часів не виявлено». Кого зацікавило це питання можна більш детальніше знайти інформацію на Вікіпедії.

Та думаю про походження чи древність Замкового мосту нехай сперечаються історики, ми ж бо тут зібралися зовсім для іншого.

А це мене перестрів злий і страшний охоронець Замкового мосту! Мабуть хотів подорожню ренту взяти! Але в останню мить передумав і пішов у справах собі далі.

Внизу мій товариш вже готувався до... Уххх, слів не вистачало від тих почуттів, що в ту мить мене переповнювали! От і він вже навіть не міг встояти на місті. І це ще йому значно простіше ніж мені, оскільки він неподалік живе і може частіше "знімати стрес".

- Мои родители хотели мальчика, а родилась девочка.

- И как назвали?

- Раиса Захаровна!..


А далі пішла весняна романтика.

Ну і ще парочка от таких натюрмортиків...

На наступному фото повністю дерев'яна Хрестовоздвиженська церква.

Для того, щоб усі читачі мого допису уявили всю красу цього місця, дозволю собі процитувати свого земляка Василя Столяренка.

Якщо йти до Старої фортеці з міста, з Замкового (або як часто в просторіччі говорять Турецького) мосту, ліворуч, вздовж бурхливої в цьому місці р. Смотрич відкривається мальовничий пейзаж, прикрашений вербами, що схилилися над річкою. А коли спуститися крутими сходами біля мосту і, пройшовши трохи, перейти через вантовий місточок, опинитеся в затишному куточку біля унікальної будови Хрестовоздвиженської церкви.

Тихо шумить невтомний Смотрич, співають птахи, а ви проходите зеленим килимом м'яких трав до храму. Церква стоїть на підмурку, щоб під час повені вода Смотрича не заливала її. Цю необхідність майстри поставили також на службу мистецтву, надавши будівлі більшої піднесеності та виразності. Розташована біля підніжжя фортеці, церква - одна з найоригінальніших пам'яток Подільського дерев'яного зодчества. Для цієї невеликої тридільної однобанної (тобто однокупольної) споруди характерне тонко знайдене співвідношення бічних зрубів і центральної бані наметового типу. Церква і башта-дзвіниця з її високим наметовим дахом творять єдиний ансамбль, що, наче ювелірна оздоба, припасований до архітектури споруд, які височать над Карвасарами...

Василь Столяренко
"Кам'янець-Подільський вісник", № 23, 6 червня 2008 р.

До всього іншого церква є діючою і саме у ній полюбляють брати шлюб молоді кам'янчани.

Ну, а це я вирішив попозувати у повній бойовій викладці!

Ну, а наступне фото я, як справжній абориген, пояснити не можу. Коли поставили? Чого поставили? Кому поставили? Це туристи приїзджають і все помічають. А ми тут просто живемо, народжуємось, працюємо, одружуємось, сваримося, миримося, помираємо... і майже не помічаємо тієї краси, що нас оточує.

За наступні картини я хочу вас запитати як художник художників: "Що спільного у людей та свиней?"

Мабуть таки у деяких індивідів багато чого спільного є. Ну свині хоч, вибачте, гадять під себе, щоб тепліше спати було, а ці для чого?

Сподіваюся, ви ще не втомилися читати і вже вголос починаєте вигукувати: "Ну где же раки? Где же раки?" 

Тобто я хотів сказати, при чому ж тут назва першої частини до всього вищеописаного?

Сподіваюся, після наступного фото вам усе стане зрозуміло!

...инфаркт микарда - вот такой рубец...

Уррррааа! Я розловив свого Сальмо Тініка!

Так реготати мені вже давно не доводилося! Наш сміх із товаришем було мабуть чути від Чернівець аж до Хмельницького!

Виловлений цей трофей був чесно - на задній трійничок за шнурок. Як зараз модно стало казати: "Після фотосесії трофей був відпущений назад у свою стихію підростати!" А куди вже далі? І так здається був 46 розмір!!!

От на цій мажорній ноті можна завершувати першу частину допису. Всім дякую! До зустрічі у другій частині!


 

Картина друга. Радісна

 

Извините, что помешал вам деньги прятать!

Привіт! Ну що, зачекалися на продовження? А воно от взяло і не заБАРилося (дане слово було проспонсороване вокзальним кафе-баром "Ромашка". Бар Ромашка: пиріжки з лівером, тепле пиво та холодна смага а-ля баба Маша з Привокзальної 16. Відчуйте себе, як на вокзалі!).

Другу спробу провести польові випробовування своїх нервових клітин та зморшкоутворюючого епітелію вирішив напередодні Дня міста. Думаю клені там тоже будуть у піднесеному настрої в очікуванні мега-супер-гіга битви діджеїв під відкритим небом всього у якійсь сотні метрів у самісінькій Фортеці. Та й під "Сірожине пірожине" від ТІКів рибне поголів'я стопроцентово збиралося витанцьовувати. Е-ге-ге-й!

Маршрут той самий. Об'єкт ловлі той самий. Щоправда до того часу снасть я таки обновив. Приїхав мій новий бойовий патичок Favorite Bofu 6-24 гр., 2,05 м., якого до того моменту я вже встиг обловити 1,2-кілограмовим жерешком на Збручі. Спіннінг вибирався, як то кажуть, всліпу. Оскільки у наших місцевих крамничках вибір ніякий, то довелося з місяць сидіти на форумах, мучити наводящими запитаннями пана Phreon`а і т.д. В результаті мабуть я таки заслужив на поблажку у рибацького бога, бо вибір виявися настільки вдалим і підходящим, що аж самому не віриться!

Пам'ятаєте, я у першій частині цитував опис місцевості, де знаходиться Хрестовоздвиженська церква? Біля кладки... Де течія шалена... Під пишним гіллям верб... Так знайте - там ще водиться і гарно ловиться пан Клень! Тільки пан Клень - це риб. Бо, бачили там на фотках чоловічка, який притупцював у вейдерсах зі спінінгом в руках?.. Його також звати Кленьом! Звичайно, це прізвисько просто так до людини не чіпляється. Отож робіть висновки, панове.

Тільки- но я розпочав робити заготовки фотоматеріалу для другої частини свого оповідання, як спрацював закон "Підлості". У мене сіли акумулятори у фотоапараті. От біда! Ну нічого, я сьогодні знову йшов без надії. Ну не хтіла та кобіта Надька так рано вставати і кудись плестися за мною вслід. А дарма я так про неї. Вона таки потай заскочила в останній момент мені у походний кульок.

Оскільки я вже головлятник матьорий і знаю такі страшні слова як "ю-зурі", "бебі кренк", "головастик", "маньячка", то вирішив деякі з цих слів пополоскати у річці. Розпочав із "Надії 2012" - Сальмо Тіні. Чому 2012? Тому що твердо вирішив розловити цього мегакіллера кленя до Євро-2012! А що ви думали! Я напористий мужик!

Тіні... Маньячка... Ужгородський стік (вчився робити проводку на тихій заводі)... Л-Мінноу 44... Голавль Про... Вінницький головастик... А от тут - стоп! І уважно дивимося на фото.

И, что характерно, любили друг друга!..

Я думаю що тут без коментарів! І все це під ногами у всюдисущих туристів, що вже в таку ранню пору (8 годин ранку) як сновиди скрізь клацали затворами своїх кеноно-ніконів. Уффф... Телефон, звичайно, не для таких моментів призначений, але все ж краще, ніж нічого. Всього за хвилин 15-20 полоскання Вінницького головастика я його перейменував у Кам'янецького головастика і все пригадував слова-попередження, висказаного мені на тутешному форумі маститими голавлятниками: "не хочу вас розчаровувати..." А виявилося і не потрібно було заздалегідь так себе зневіряти. Працює цей малюк у Смотричі! Та ще й як. Пізніше мені надоїло черпати кленчучків з одного місця і я вирішив зміститися нижче по течії.

Крім того, я запустив знову процес по колу. 

Мепсики... Маньячки... Маленькі колебалочки... Страйкпрошні жаби... Сальмо Тіні (от не міг я тоді схаменутися)... Хамбаг РіверТу Сіі... Головастик... Ба-бах! Є! Зачьот!

До такої події навіть фотоапарат трішки зарядився і запрацював! Посміхаємось! Зараз вилетить рибка! Клац-клац!

Далі мені стало вже нецікаво, і я вирішив потихенько "скручуватися". Вийшов на спокійну воду, потренувався ще зі стіками. Покидав колебалочки (також почав тільки освоювати ці приманки). Ну і все - додому!

На небі ні хмаринки. Все навкруги зеленіє, квітне, прокльовується з-під землі... Сонеко ніжно гріє... А хто це тут на дорозі? Га?.. Га...гадюка? Ого! Оце я такого хробачка не помітив. Прошов повз і навіть не помітив. А пригрілася красуня на самісінькій середині дороги. Звичайно шкода було її тривожити, але довелося легенько її поштуркати кінчиком спінінгу, щоб цю кайфоманку ненароком не переїхало якесь зальотне авто чи місцевий школяр-прогульщик на скутері. За те, що було якнахабнішим чином перервано процес приймання сонячних ванн, я отримав бойову стійку "із язичком" ,і пані швиденько сховалася у високій траві.

Ну, от тепер точно додому. Можливо наступного разу піду на обстеження в інший бік каньйону. Там також є парочка перспективних місць.

Дякую всім за увагу. Сподіваюся, Вам сподобалося і я не перевтомив Вас під час перечитування мого опусу. Приїзжайте до нас! Кам'янчани дуче привітні та відкриті люди! Будемо раді Вас бачити. Тим паче, що всі дороги ведуть до нашого міста!

5 мая 2011, 11:46
2812095
450
 
26 мая 2011, 07:00
Оце бложище! Це ж скільки потрібно було посидіти над ним... Фотки старих кам'яних мурів вдало колоритно виглядають поруч із фотками трофеїв.... 5+
26 мая 2011, 08:32
Ну я старався... Дякую.
26 мая 2011, 08:37
красота!
26 мая 2011, 09:08
Замечательные места. Огромное спасибо! Обязательно проеду в эти края.
26 мая 2011, 09:23
Дуже класний блог !!! Дякую !
26 мая 2011, 09:25
вітаю, чудовий блог, короткий екскурс в історію! Класно вам, а нам за кленьом їхати мінімум 60 км!!!5+
26 мая 2011, 10:07
для поднятия настроения самое оно
5+
(спс за потраченное время)
26 мая 2011, 10:07
Гарно написано, головне від душі. Душа радіє, що є в нас всетаки історичні памятки, і люди які їх цінують. Рибалка 5+!
26 мая 2011, 10:27
Дякую за відгуки. Оскільки трохи пішло часу на написання та пошук натхнення, то блог затесався десь у самій середині списку. А як перенести на стартову не знаю. Хіба дату створення змінити. Але то не головне. Кому треба - знайде. Ще раз дякую за схвальні відгуки. В роботі ще один блог про ловлю уклейки на надлегку снасть.
26 мая 2011, 10:36
Просто помпезно!
Жить в таком раю!
Тут тебе и культура в виде архитектуры под боком и культурный отдых в виде рыбалки))
26 мая 2011, 10:37
Супер!!!