От вирішив трохи поділитися у своїм опусі про те як я плотніком ставав. Відразу попробую викрутитися із незручної ситуації, яку я, мабуть, більше сам собі накрутив. Ну незручно мені писати про таку дрібницю цілий блог. На форумі я вже трішки згадував про свої результати тут. Для фотоальбому чи тим паче для швидкоблогу матеріалу та думок вже забагато. От тому і вирішив начеркати пару речень і виставити кільконадцять хвоток у блозі.
Ітак, про що ж піде далі мова? Історія на зразок "чому я такий жадібний?" (це з думок власників магазинів рибацького реманенту) чи "голь на видумку хитра".
Як я зробив "липові" спіннінгові приманки САМ! От цими от ручками. От цими от! Ну от же вони! От! Що, вам їх не видно? Заздрю я вам... що ви їх не бачите. А мені от доводиться постійно прижмурюватися від сяйва, що від них йде. Вони ж бо у мене "золоті"!!! 
Хе-хе-хе...
Ладно. Щось я багато лірики напустив...
Почну із передісторії. Минулого року через наш місцевий форум познайомився я із один чоловічком і якось списалися й домовилися про спільний виїзд на рибалку... Коротше кажучи вже другий рік ми так їздимо в одному екіпажі по два-три рази на тиждень... 
В людини на той час вже була сила-силенна різних приманок. Реально, всі його ящики займали половину багажника Ланоса. Чесно-чесно (у мене тоді було з десяток силіконок, парочка вертушок і один воблер. Зараз я то конєшно підтягнув матеріально-технічну базу... 
)
Та попри чималий вибір його все-одно не влаштовували фабричні приманки. І от минулого року довгими зимовими ночами виточив він пробну партію своїх власних воблерів. Ну захотілося дядьку побалуватися із ножичками і патичками. Ну це ж нікому не заборонено у "дєцтво" погратися. Ні? Ну та от він отим "дєцтвом" цілий сезон наказував. Причому мене то понятно, бо я був тоді ще надто зеленим спінінгістом і навіть на форумі Рибалка.ком тільки "читав". Але він обловлювам всіх інших матьорих наших колег по екіпажу. "Жук", "безсовісний", "хапуга", "браконьєр невихований" - це неповний список прізвиськ, якими його жартома нагороджували після кожної рибалки. На жаль його фора перед нами тривала не довго. Запас приманок швидко вийшов і він став знову "білою" людиною. Та така вже натура людська, що якщо ти побував у ейфоричному стані, то обов'язково захочеш там знову побувати... Ой вибачте, щось мене понесло не у ту філософію, що треба... Це все на мене так впливає "Напій Галка. Життєдайний". Цікаво, що туди мішають? Аж піду зараз гляну...
Так-с-с. Далі історія розвивалася наступним чином - за мене конкретно взялися! Почали проводити психологічну обробку... І я здався! Але не одразу, а лише після ось цього допису Під древніми мурами. Хоча ще трішки раніше була поява у моєму арсеналі славнозвісного Головастика, що родом із Вінниці. Коротше я погодився стати учасником мега-супер-пупер проекту під назвою "Нова партія секретних воблерів". Тобто мене взяли в долю і посвятили в святая святих - процесу виготовлення першої пробної партії 
Перед початком роботи ми вирішили визначитися із найбільш перспективними моделями. Оскільки ловимо ми переважно на річці Збруч, то відповідно зупинилися на тонучих моделях невеликих кренків та мінноу.
Признаюсь відразу, дві з трьох моделей наших воблерів були навіяні іншими існуючими моделями. Хоча точно їх копіювати ми і не збиралися, і не зробили цього в кінцевому підсумку.
І так, зупинилися на трьох моделях. Дві з них вже пройшли бойове хрещення минулого року, а третю запропонував і реалізував я. Робота почалася із вибору матеріалу для заготовок. Однозначно це була деревина. Зупинилися ми на липі та ясені. В підсумку ми зробили висновок, що липа - ідеальний вибір! Ясень також непогана деревина але він сам по собі важкий і не дає такої гнучкості в плані огрузки воблера. Наперед скажу, що деякі воблери мені вдалося огрузити в стилі іграшки "ванька-встанька". Наступну проблему вирішити нам підказав Головастик, а саме з чого і як робити передню лопатку. Заготовки із тонкого алюмінію - ідеальний вибір. Каркас ми вирішили не робити, а просто у попередньо просвердленні отвори вклеїли скручену стальну проволку із кільцем на кінці. Цього цілком достатньо, щоб витримати вагу у 3-5 кг. А більшої риби у нас немає. Ще б таку зловити!..
Далі ми їх огрузили, вклеїли лопатки та обробили "пропіткою" для водостійкості.
Наступним етапом були польові чи то пак річкові випробування та одночасно регульювання. І от тут якраз став у нагоді алюміній на лопатці. Для того, щоб заставити працювати воблер із потрібною частотою та стабільністю потрібно було просто руками підігнути лопатку у потрібному напрямку і... все!!! Відсотків 75 воблерів "запрацювали" відразу!
Після цього - грунтування.
Сушка і фарбування...
З останнім також виникла у нас технічна трудність.
Вирішили ми зупинися на найбільш простому варіанті із використанням звичайних акрилових фарб та гуаші. Оскільки жоден з нас не страждав талантами художника вирішили не сильно перейматися. Хоча я трішки включив хвантазію, а товариш вирішив йти по протореній дорозі (його всі синьо-біло-чорні, а мої замуцькані всіма кольорами, що були під руками)
Після лакування ми отримали наступний результат
До речі, на цих двох фото видно ще й невеликого поппера. Справа в тім, що під кінець літа у нас на Дністрі гарно почав ловитися окунь на поверхневі приманки і тому ми вирішили ще таке чудо спробувати змайструвати. Не повірите але на нього сумарно пішло рівно 30 хв. А результат ось тут
При чому окунь взяв на нього вже з першого закиду. Гра виявилася напрочуд яскрава. Чпок чіткий і сочний. Так що працює!
Ну і наша класифікація
А для задоволення свого власного Его на першій же рибалці перші мої воблери були обловлені
Та й продовжують і далі бути фаворитами. На вчорашній рибалці товариш ловив тільки на них (я вчора експериментував і впирався трошки в інший клас приманок хоча на Пуголовка встиг таки взяти першого кленя)
Мораль: і доколе нам терпіти такі ціни на Мегобаси і Ко?! Зубило, молоток і гайда клепати залізо на осінню счуку!
А якщо серйозно, то страшенно приємно впіймати рибку. Та незрівнянно приємно зловити її на власноруч зроблену приманку. Не переставайте експериментувати і ви будете приємно вражені!
