Як завжди, в кінці літа - на початку осені відбулися збори після літнього винищення рибних запасів по різних куточках України і не тільки...
Цього разу під гарячий гачок Owner попали жителі одного з святошинських ставків, зважаючи на те що охорона відволілася від вахти над ставком, наша бригада цим мала зкористуватись.
Основними павшими в бою були карасі їстівного розміру.
Але ж така рибалка швидко обридає і хочеться чогось трохи БІЛЬШОГО, перим більшим був коропець під кілограм, який заліз в якийсь корч і вдало втік додому, наступним клієнтом був теж коропець, правда трохи більший, я дотяг його до берега але підхід до води був незручним, - довелося ловити його підсакою, після, здається, третього удару по голові нею у виконанні мого напарника, короп вирішив, що це неповага з нашої сторони і виплюнувши гачок, поплив своєю дорогою. Третім клієнтом був амурчик, якого таки вдалося витягти з води і не пустити додому.
При фотографуванні риби головне правильно вибрати відстань: так щоб риба була у фокусі, тоді можна уявити її справжній розмір:
Останнім і витягнутим, доречі, клієнтом був коропець несолідного розміру, маємо те що маємо...на мою звичайно снасть, коли я відлучився...
На рибалці, звичайно, намагалися брати не кількістю, а якістю, риба в фокусі (карась на 1,5 кг):
А така рибалка, очевидно, втомлює, ось до чого приводить голод рибацюг:
І на останок, "рєзультат на ліцо":
Ось так рублять рибу пацани у нас на районі, правда кількість їх прямує до деякого числа, обмеженого порядком десяти. Але маємо те що маємо. Отже, нехай таких пацанів стає більше і ні хвоста, ні луски рибацюгам!!!
