Діївка 12.10


Ну, як заведено, звітую про проведену роботу, правда з деякою затримкою. 10 жовтня виїхали ми на рекогносцування в Лісопарк, що в Діївці.

Ходили-ходили, ну і я згадав, що хлопці якось хвалилися своїми успіхами в цій місцевості. Так, думаю собі, треба пошукати де ж тут можна порибалити. Спочатку на очі потрапив якийсь невеличкий місточок через рівчак завширшки зо 2 метри. Інтуітивно пішов вздовж рівчака і вже через 50-70 метрів моєму погляду відкрилась невелика затока з човновою станцією. Посеред затоки на човні хлопці сиділи з вудками і час від часу витягали дріб’язок.

Хоча великим досвідом похвалитися не можу, проте відразу відмітив для себе 5-6 перспективних місць в яких, ну обов’язково, хоч невеличка але повинна бути щука. Став на кутку виступу і спостерігаю. Ну і як є, в мною відмічених місцях з інтервалом в 3-4 хвилини то і діло дрібна риба аж вилітала з води. «В двох місцях точно щука ганяє!» - розмовляю сам з собою. Зубастих красунь чітко було видно особливо тоді, коли на поверхні води, не кваплячись і декілька разів широко розкриваючи пащеку, вони снідали. В інших 3 «точках» скоріш за все ганявся за мальком окунь. Ну, думаю, завтра треба обов’язково взяти з собою спінінг та пару блешень, можливо буде хоч хвилин 30-40, тоді порибалю. Роботи на наступний день було багатенько. Сміття нагребли, як потім виявилось повних з горою 6 КАМАЗів, 1 УРАЛ та 1 ЗіЛ. То ми проводили «День довкілля». А для себе потім, я звичайно відмітив, що хоч щось зробив для чистоти навколишнього середовища. Ох люди ж бувають і свині! Як пройшовся кущами та чагарниками, а там……….. СМІТТЯ ГОРИ! ЛЮДИ СХАМЕНІТЬСЯ! ВАШІ ОНУКИ БУДУТЬ ЖИТИ СЕРЕД ЛІСІВ СМІТТЯ! Ну, зараз не про це.

         Так от. 11.10. гребли сміття цілий день. Спінінг не взяв, бо як думав так і вийшло. Часу не було. А от в суботу думаю: «Та візьму, а там як буде так буде!». Приїхали на місце десь в 10.00. Техніка мала підійти десь в 11-11.30. Ну час є! Спінінг в зуби і бігом до води. Перший же облом. На човнову станцію не пустили, бо я сторонній. В умі сказавши «Спасибі!» пішов далі. Через метрів 100 вийшов на беріг - в воді була невелика кладка і біля неї прохід на чисту воду шириною метрів 3-4. Вчепивши простеньку блешню методично заходився борознити водичку. Глухо, як в танку! Вітру нема. Поверхня гладенька. Через 5 хвилин міняю блешню на воблер «Rapala». Раз кинув - «Пришел невод лишь с травою морскою!». Необхідно зазначити що глибина в цьому місці була невелика, посеред затоки приблизно до 2 метрів. Другий раз закинув – історія та ж сама. Третій раз закинув. Поволі крутячи ручку котушки метрів за 7-8 до берега вже побачив як виблискує в товщі води боками мій воблерок. Я знову приготувався до того, що зараз начіпляю на трійники водорості. Невеличка зупинка воблера. «Ну трясця його….. знову трава!» і краєм ока помічаю що шнур різко йде вліво. Вмить мозком зрозумів, що це саме воно. Але імпульс до рук від мозку, ще не встиг дійти. Не знаю, яким чудом я втримав спінінг в руках, адже ривок був настільки сильний і неочікуваний, що я аж розгубився. Ну і далі як по книжці. Глибина де зубаста вхопила воблер 30-40 сантиметрів. Бризки… Ні не бризки а хвилі води на беріг…. Встигаю відпустити фрикціон. І почали ми боротися. Змотала моя красуня метрів з 10 шнура. Тягаємся з нею а сам думаю: «Ну бляха-муха зараз по закону підлості зірветься, зараз зірветься…..!». Через секунд 30-40 щука здалась. Витягнув би мабуть набагато швидше, але ж, як на зло, трави зубата начіпляла на шнур ще кілограми 3-4. Підтягнув я її до берега, і тихенько бочком виволік з води. Як почала вона вигинатися на березі і цибати, у мене аж серце в грудях затіпалось. Встиг трохи придавити її ногою, зупинивши таким чином цю гімнастику. Стою. Дивлюся. Руки тремтять. Серце калатається як скажене. Лежить переді мною ця красуня, а я аж очам своїм не вірю.

Адже до цього щупачки попадалися ну максимум 1,0-1,2 кг. Розміри їхні ще свіжі в пам’яті. А тут раптом таке щастя! Ну і як водиться після цього покурив. Посидів. І почалася фотосесія.

 

 

 

А тут якраз і техніка прийшла, ну то я зібрався та пішов. Вже вдома зважив – получилось 2,8 кг, довжина 70 см.

Отак я порибалив. Ну бажаю всім НІ ХВОСТА НІ ЛУСКИ!

Комментировать
Як росповив як звычайный дид Панас ( если конечно помниш такого)
Дав коментар як звичайний пРємьер України .
Я щас закачаю украинский и начну еще на ём шпарить. Тому що я не писав по украiнски мене не повiсять ?
Гарний трофей,вітаю.+++++
Всем бы так на работу ходить: со спиннингом ;-)
НХНЧ!
Поздравляю Саша ! Отличный экземпляр . по чаще бы такие попадались )) !
Порой один точный выстрел, может сделать победу!!! Спасибо за блог!!! 5++++++
Комментировать
Надоела реклама?
Поддержите DIRTY — активируйте Ваш золотой аккаунт!