Першим поштовхом до написання цього блогу був вихід блогу Ігоря (Dozvil) "Про байки та гуморески" півроку назад.В результаті нашої переписки (а я хотів щоб цей блог написав теж він,а я лише надав деякі матеріали) дійшли до висновку,що продовжувати доведеться мені.
Другим поштовхом стала сумна картина за вікном,маю на увазі несприятливі для багатьох рибалок погодні умови,тому вирішив трохи розвіяти смуток (якщо вдасться-вирішувати вам).
Ну а третій поштовх-.......
Справа в тому,що Остап Вишня (а мова буде йти саме за нього), по народженню-Павло Михайлович Губенко-був другою дитиною в сім'ї Михайла Кіндратовича та Параски Олександрівни Губенків.Першим був Василь,більш відомий як Василь Чечвянський,теж письменник-гуморист,життєвий та творчий шлях якого,на жаль,скінчився в лихому 1937-му році.
Так ось,10-ю дитиною в сім'ї Губенків(а всього в них народилось аж 17 діточок) була Ганна Михайлівна Губенко.
В свій час вона вийшла заміж і народила чотирьох дітей,молодший з яких- Євген Тимофійович Корж, 1939 року народження.
Для чого вся ця генеалогія?-думаєте ви.Справа в тому,що син Євгена Тимофійовича Коржа- Сергій Євгенович Корж -зараз пише ці рядки,тобто це-я.
Для простоти міркувань- моя рідна бабуся-рідна сестра Остапа Вишні (повторю фразу з фільму "Ліквідація"- "Всем молчал,тебе-скажу!").
Прадідівська хата, де народилась бабуся(ну і,звичайно,один із видатних українських гумористів) в с.Грунь Охтирського району Сумської області (раніше с.Грунь Зіньківського повіту Полтавської губернії).
Якщо ви читаєте цю замітку,значить ви- користувач великого дійства під назвою-"Інтернет", а тому при бажанні всі відомі факти про життєвий та творчий шлях мого двоюрідного діда(назву його так,думаю,що він не образиться) можете знайти у "всесвітньому павутинні".
Тому мову буду вести лише про маловідомі факти.
Він прожив нелегке життя,за свій гострий "перцевий" язик двічі був приговорений до розстрілу "нашою доблесною партією"-в 1919 та в 1933 роках, але був дуже "фартовим"-першого разу за нього заступився хтось із партійної верхівки (мабуть, був його шанувальником),другого-поки йшов до місця відбування покарання ,міру замінили на популярні в ті часи "10 років без права переписки"- про це є навіть фільм "Із житія Остапа Вишні"- з ВЕЛИКИМ,на жаль,уже покійним, Богданом Сільверстовичем Ступкою-ЗЕМЛЯ ЙОМУ ПУХОМ!
Про те,ким доводиться нашій сім'ї цей відомий український гуморист,я взнав досить випадково, десь в кінці 70-х -на початку 80-х,коли на очі мені попалась ось ця книга,підписана спеціально для мене та моєї старшої сестри його жінкою та дочкою.
Потім,після "допиту" свого батька, я й дізнався, яке відношення він(О.Вишня) має до нашої сім'ї.
Тут на світ божий з'явилась ще одна книжка, яка на сьогодні є самою дорогою в нашій сімейній бібліотеці.
Після суворішого "допиту" виявилось, що в 1946 році, в зв'язку з переїздом бабусиної сім'ї з Сумщини на Прикарпаття(м.Делятин Івано-Франківської області) та дуже тяжким повоєнним становищем, Остап Вишня (на той час вже повернувся із "мест не столь отдаленных") забрав мого батька-одного з наймолодших своїх племінників-до себе в Київ і батько жив у нього в сім'ї та ходив у перші два класи до школи.При цьому О.Вишня називав його "сином", а він його, в свою чергу-"батьком".Про ці часи гуморист навіть згадує у своїх гуморесках "Судьба" та "Помазок".
Всі знають О.Вишню як автора популярних "Мисливських усмішок", але не всі знають,що він написав ще декілька "Рибальських усмішок"-"Короп","Сом","Щука"(до речі,цікаві твори,раджу почитати).А оскільки з полюванням у мене по життю якось не склалось(хоча результати маю і досить непогані,на мій розсуд),далі мову буду вести за його "рибальські" пригоди.
Кожне літо він приїздив на Херсонщину, в село Кринки Цюрюпинського району, де проводив час,віддаючись улюбленій справі-полюванню та риболовлі, в вільний від основних занять справ час займаючись написанням всім відомих усмішок.
Хата-музей в Кринках, в якій завжди він зупинявся.Фото 2009 року, на сьогодні чув, що йде війна за ці землі і частина експонатів відвезена в Херсонський музей(всередину я не попав).
Деяке не зовсім відоме, але актуальне й на сьогодні.
Остап Вишня.
Як я рибу ловив.
РА-А-НОК!Не ранок, а вірші!
Угорі-небо.Внизу-земля.А передо мною-ставок...
Ви знаєте,що таке-ставок?
Це така велика-велика глибока у землі тарілка, а в ній не "Supe a la peisanne"(так у "Ренесансі" пишуть), а вода.
А у воді-риба,раки.
Моє завдання як рибалки впіймати оту рибу,а коли трапиться,то й рака.
Це одно.
Друге:мати з того всьго:1) насолоду,2) відпочинок душі моєї розхристаної і 3) юшку із свіжої риби.
Для того я з собою взяв:
а) обов'язкову постанову №118 Харківського губвиконкому(правила,як ловити рибу),
б) сантиметр,
в) циркуль,
г) парасолю(сонце!),
д) кошика,де вмістилося півдесятка тарані,пляшка перцівки("довоєнного качества"!),2 ф.хліба та ін.,
е) посвідчення особисте,
є) учотну картку,
ж) уду,
з) жінку.
Все,значить,що полагається.
Закинув...
***
-Клюйоть,дядя?
-Проходь!Проходь!Свого часу клюніть!
Пішов...І вже здалеку на голос "Гречаників":
-Удіть,дядя,удіть,
А вечерять чтось-то будіть.
"Смійся,-думаю,-смійся!"
***
Перші дві з половиною години стїчно дививсь у ставок і думав: "Отже,дивись:кисень з воднем,яке-небудь Н2О,а скільки риби має...".
А я,можна сказати,людина,homo,а хоч би тобі паршивенька тулька!..
Коли це:плиг-плиг-плиг!Поплавок!
Сіп!
-Є!!Ага!Лови,жінко,лови-лови-лови!Держи!Впіймала?
-Є!
-Карасик?Давай сантиметр.Давай циркуль!Давай обов'зкову постанову губвиконкому.Як там сказано?"Карась не менш як три вершки.Міряти від середини ока до задньопрохідного плавника".
Добре!Шукай око!
-Є!
-Шукай середину ока!Найшла?Став сантиметр.Та-а-ак-с!Держи!Шукай задньопрохідний плавник!
-Я не знаю де!
-Шукай ззаду!Раз задньопрохідний,значить,ззаду!У проході!Найшла?!
-Та нема!
-Зоологію забула?Чого вас по тих гімназіях учили?Давай сюди!
-О!Уже!
-Що вже?!
-Виплигнув!У воду!Он-он-он!По-о-о-плив!
-От іще!А ще й на курсах була!І в Укоопспілці служила!Паршивої риби не вдержиш!..
***
...Плиг-плиг-плиг!Поплавок.
-"Прочая риба"?!Скільки там для "прочої" одміряно?
-Три вершки!
-Давай сантиметр!Око є!Перевертайсь, "прочая".Де тут у тебе той "плавник задньопрохідний"?..
Нема!Дивись:плавника нема!Щука од'їла!Як же тепер?
-А я не знаю!
-Викину!Іди назад у став! Плавають тут без "задньопрохідних"!А потім відповідай!
???
-О-о-о!Рачок!Іди,іди,іди!Ну дивись,як там раки?Де їх вимірять?
-Два вершки!Від кінця голови до кінця хвоста!
-Давай сантиметр!Почнемо від голови.
-Та то ти з хвоста починаєш!
-Як із хвоста?!Це ж "шийка"!А на шиї й голова!
-Та то хвіст,а не шия!Сам нічого не знаєш,а лаєшся!
-Не все тобі дно,чи од хвоста до голови мірятиму,чи від голови до хвоста?
-Ну?!
-Вершок і сім восьмих!Іди к чорту!Пливи!Не міг на восьмушку вирости?!А теж лізе!
...Ходімо додому!
Вечеряв "дядя" не "чтось-то",а тараню...
Декілька разів я спілкувався з його сином-Вячеславом Павловичем Губенком,якого в нашій сім'ї називали просто-"Вячек".
Він (на жаль,нині покійний,похований поряд з батьком на Байковому кладовищі у Києві)-син від першої жінки, полковник медичної служби,заслужений лікар Украінськоі РСР.Закінчив військово-медичну академію в Ленінграді, довгий час був ведучим хіругом-травматологом Київського військового округу та завідуючим хірургічним відділенням в Київському госпіталі, де в свій час в 1990 році оперували й мого батька.
У жовтні 2008 року ми з сім'єю вирішили відвідати малу батьківщину нашої родини- с.Грунь, де саме в той час гостював мій дядько Ігор-ще один племінник Остапа Вишні.
Там в місцевій бібліотеці створений музей на честь видатного земляка.
Ось така історія.
Історія нашої родини як частина історії нашої УКРАЇНИ.
" Ви коли-небудь переживали такий момент,коли вам на гачок клюнув короп? Переживали? Коли не переживали, обов'язково переживіть, а коли переживали, вам закортить цей момент пережить ще раз! До болю, до шалу, до крику закортить..."
Остап Вишня. "Короп". 1951 рік
Написано понад 60 років назад, але хіба він був не правий?.........