Ризикована поїздка і небезпечне знайомство

Метеослужби передавали по всій Хмельницькій області рясні дощі, а саме на цей день було заплановано прогулянку на велосипедах до одного цікавого місця, що розташувалось між річками Південний Буг і Бужок, на віддалі 38 км. від обласного центру. Так як для одного з учасників пробігу це був єдиний вихідний, та й решті не хотілось його пропускати, жодні прогнози планів не похитнули. Знаючи куди ми їдемо, я просто був змушений брати з собою снасті.

Затарившись всім необхідним, глянувши на хмарне небо і вологу від вдосвітнього дощику землю, стартуємо о 9:00. Дорога була відносно легка, коротка і весела, так як всі ще бадьорі, налаштовані на позитив. А зайняла вона в нас всього 2 години з маленьким хвостиком.

І так, ми в пункті призначення. Мені доводилось тут бувати, але рибачити - вперше. Берег досить щільно осаджений поплавочниками, та знайшлось і трошки місця для двох спінінгістів. Збори двох комплектів: Major Craft Troutino 602SUL/ ShimanoSoare BB30 2500HGS і Mikado Competition Needle UL “up to 10”/ Ryobi Ecusima 1000Vi. Перший мені, другий товаришу, який лише починає освоювати спіннінг.

Перші ж закиди принесли розчарування і легке роздратування… обрив і одразу за ним відстріл, почергово на кожному комплекті. В відстрілі моя вина, не подивився за станом тюльпану. Поки я перев’язуюсь, хлопці розпаковують наш обід, а сусіди дістають судачат, що лише більше мене роздразнює. На запах смачненького до нашої компанії прийшов ще й чотирилапий місцевий друг, сподіваючись що йому теж перепаде.

Швиденько закинувшись сухпайком, навіть не дов’язавши флюр на Мікаdo, починаю ловлю. 3 грами свинцю з вушками і Reins Aji Meat – безвідмовна річ. Завдяки йому вдалось намацати зграйку окуня, нажаль доступ до неї нерідко перекривали поплавками. Процес починав набирати оберти.

В заголовку я згадав про небезпечне знайомство, так от небезпечним воно було не для мене, а для лускатих. Мається на увазі ознайомлення з новачками мого арсеналу, силікошками з одночасно смішною і суровою назвою – MicroKiller. Першопрохідцем стала модель Веснянка, яка досить точно імітує личинку бабки, якщо не помиляюсь. Монтаж на тих же 3-х грамах, скачки по дну і злобні окунці з перших спроб! Окунь лупив жадно і на протязі всієї проводки, особливо перші її метри поперек течії. З п’ятої спроби, в момент коли течією спарусило дугу, я втратив контроль приманки, непомітно на тому кінці повисла риба. Радості не було меж, хоч я її приховував, судачок захотів перекусити Веснянкою. Цілком пристойний супротивник, як для Ареа-палочки. Одразу за ним послідував другий, а окуням рахунок вже й не вівся. Не міг напарник за цим просто спостерігати, тому таки змусив мене довести до пуття йог снасть. Зарядивши 5-ти грамову джигу з ще одним найманим мікро-вбивцею по імені Червь, такий собі силіконовий аналог нереїса. Посередництвом хитрих маніпуляцій спінінгом і катушкою, в швидкому часі з води ним добувається доволі вгодований смугастий.

Ще кількаразово довівши свою придатність, Веснянка йде на відпочинок.

Замінити її спішить Мальок. Гадаю не варто казати кого він повинен імітувати? 3 грама заважка ноша для Малька, але при наявні течії менше ставити бажання не виникало, втім і необхідності не було, окунь його їв затято. Не лишив я без уваги і таку модель як Рачок, але на нього спокусвся лише 1 окунь, який втік ще до фотосесії, залишивши рачка без клешні. Такі успіхи втягували в спроби перевірити свої сили, навіть людей досить «холодних» до рибалки. Добре, що активність риби дозволяла не сумувати.

Час швидко збігав, хмарки звідусіль оточували нас, не лишаючи надії на суху дорогу назад. Непогоду вирішено перечекати милуючись видами старовинної фортеці, адже це блюзнірство, бути поруч такого місця і не відвідати його. Квиток вартістю в 20 гривень і можна оглядати всі доступні для відвідувачів куточки. А таких небагато, замок виявився в плачевному стані, реставраційні роботи стоять, все розвалюється та занепадає, дуже сумна картина. Єдине що лишається, це вірити, що колись нарешті настане обіцяне покращення. З вежі добре було видно всі околиці, річки, поля і села, які оточували фортецю, так і чорну грозову хмару, яка невблаганно рухалась в нашу сторону. Існують моменти коли починаєш вірити в чудеса. Це був один з них, коли до нас лишався якийсь десяток кілометрів, щось внесло поправку в її курс і хмарка рушила на південь, проливши на нас буквально крапельку.

Видивившись з нашого тимчасового прихистку місце впадіння річки Бужок в Південний Буг рушили продовжувати рибалити там. Розчарування настало одразу по приїзді, береги розтоптані домашніми пернатими і худобою, а прибережна лінія вся поросла роголистником. Вимучити пару окунців на Малька вдалось, але часті обриви, незручність підходу до води вимусила нас повернутись на попередню точку. Часу залишалось ще близько 2-х годин.

Рибачків стало трошки менше і всі «спінінгісти». Оснащую впаяний офсетник від Decoy Червом. Політ в намічене місце, доставка окуня на берег, так N-у кількість раз, поки Черва просто не стягують з гачка, замінюю його на інший і через два закиди витягую лише половину. Не хочеться більше їх мучити, тому ставлю Reins - Rockvibe Shad 2” в надії на кликастого. Після кількох окунів надії справдились, але недомірок забрав з собою хвоста приманки. Що за напасть пішла, все рвуть на шмаття.

Тим часом товариш з помітним відставанням, але все ж ловив окуня. А один з місцевих примудрився зловити… чайку. Бідолашну, перелякану птаху було звільнено, сфотографовано і відпущено у вільний політ. День видався насиченим на враження.

З старих запасів в мене ще лишились легенди рибної ловлі Keitech – Sexy Impact 2,8”. Статус приманки був одразу підтверджений жадними окунцями, маленьким шнурком, заздрісними очима аборигенів і публікою яка зібралась на мосту.

Всі були вимотані, а попереду ще дорога додому, на наше щастя висушена теплим літнім сонечком. Всі залишились задоволені, тому думаємо сюди повернутись. Коли випаде чергова нагода.